Транс-жири виготовляються методом під назвою «гідрування» або «гідрогенізація», тобто додавання водню в рослинні масла. Завдяки використанню транс-жирів у виробництві продукти харчування довше залишаються свіжими, мають більш тривалий термін зберігання і «менш жирний присмак». Транс-жири збільшують рівень «поганого» (ЛПНЩ) холестерину і знижують рівень «хорошого» (ЛПВЩ). На думку деяких лікарів, транс-жири - це найгірший тип жиру. Високий рівень холестерину ЛПНЩ в поєднанні з низьким рівнем холестерину ЛПВЩ підвищує ризик серцево-судинних захворювань, які є основною причиною смерті на планеті. Вчені не впевнені, чому саме, але гідрогенізовані масла підвищують рівень холестерину набагато більше, ніж інші види жирів. Вважається, що гідрогенізовані олії є більш важко перетравлюваними, і організм розпізнає транс-жири як насичені. Транс-жири в їжі Хлібобулочні вироби, такі як крекери, печиво та тістечка, а також більшість смажених страв (пончики, картопля фрі) можуть містити транс-жири. Маргарини також можуть містити велику кількість транс-жирів. Транс-жири використовуються в дуже великих обсягах в індустрії харчування, проте в останні роки виробники продуктів харчування (в розвинених країнах) використовують їх менше через побоювання з приводу наслідків для здоров*я людей. Виробники продуктів харчування в США і багатьох інших країнах вказують кількість транс-жирів на етикетках продуктів. Тим не менш, ви повинні розуміти, що виробники далеко не завжди вказують повний склад продукту на етикетці. Наприклад, в США, якщо продукт містить менше 0,5 г транс-жирів, то на етикетці може бути зазначено, що їжа не містить транс-жирів. Хоча це і невелика кількість, але якщо у вас є кілька порцій їжі з менш ніж 0,5 г транс-жирів, ви можете легко перевищити максимально допустимий рівень споживання даних жирів. Як розпізнати транс-жири в складі продуктів. Як можна дізнатися, чи містить продукт транс-жири? Зверніть увагу на слова «частково гідрогенізовані» рослинні масла. Це ще один термін для позначення транс-жирів. Це звучить парадоксально, але «повністю» гідрогенізовані олії не є транс-жирами. На відміну від часткової гідрогенізації олії, процес, який використовується, щоб повністю гідрогенізувати олію не призводить до утворення транс-жирних кислот. Однак, якщо на етикетці написано просто «гідрогенізовані» рослинні масла, це може означати, що масло містить транс-жири. Незважаючи на те, що невелика кількість транс-жирів зустрічається в природі в природному вигляді в деяких м*ясних і молочних продуктах, транс-жири в «перероблених» продуктах харчування є набагато більш шкідливими. Транс-жири і холестерин та інші ефекти Лікарі занепокоєні застосуванням транс-жирів в харчовій промисловості, так як вони погано впливають на рівень холестерину в крові - підвищують рівень «поганого» і знижують рівень «хорошого» холестерину. Лікарі найбільше стурбовані впливом транс-жирів на рівень холестерину. Однак, дослідження вчених також виявили деякі інші види шкідливого впливу транс-жирів на організм людини. Збільшення рівня тригліцеридів. Тригліцериди - це певний тип жирів, які міститься в крові. Високий рівень тригліцеридів може сприяти розвитку атеросклерозу або потовщенню стінок артерій, що збільшує ризик інсульту, діабету, інфаркту і серцевих захворювань. Транс-жири також можуть бути причиною посилення запальних процесів, що виникають внаслідок різних ушкоджень тканин. Вважається, що запалення відіграє ключову роль у формуванні «холестеринових бляшок» в судинах біля серця. Транс-жири ушкоджують клітини кровоносних судин, що і призводить до запалення. Гарна новина полягає в тому, що транс-жирів стає менше в їжі,особливо в готових продуктах, що продаються в магазинах. Однак, якщо ви їсте не вдома варто пам*ятати, що деякі ресторани продовжують використовувати транс-жири при приготуванні їжі. Транс-жири часто містяться в маслах, які кафе та ресторани використовують для смаження. Велика порція картоплі фрі в деяких ресторанах може містити п*ять або більше грамів транс-жирів. Питання про те, скільки транс-жирів можна споживати без небезпеки для здоров*я, залишається спірним. Тим не менше, немає ніяких сумнівів в тому, що ви повинні обмежити споживання транс-жирів до максимально можливого мінімуму. Як правильно харчуватися Не думайте, що якщо їжа не містить транс-жири, то вона автоматично стає корисною. Виробники продуктів харчування з недавніх пір почали замінювати транс-жири іншими інгредієнтами. Тим не менш, деякі з цих інгредієнтів, наприклад, тропічні олії - кокосове і пальмове (яких особливо багато в сучасному морозиві, де ними замінюють більш дорогі молочні жири) - містять багато насичених жирів. Насичені жири також підвищують рівень ЛПНЩ. Здорова дієта включає в себе деяку кількість жиру, але всьому є межа. В здоровому раціоні, від 25 до 35% від загального щоденного споживання калорій може надходити з жиру - але насичені жири повинні складати менше 10% від загального щоденного споживання калорій. Якщо у вас високий рівень «поганого» холестерину (ЛПНЩ) - у вашому щоденному раціоні менше 7% калорій має надходити з насичених жирів. Мононенасичені жири - містяться в оливковій, арахісове і рапсовій олії - це більш здоровий варіант, ніж насичені жири. Горіхи, риба та інші продукти, що містять ненасичені омега-3 жирні кислоти будуть хорошим вибором.

У харчах, що ми споживаємо, є не лише поживні речовини, а й та частина, що отримала назву ‛баласт“. За попередніми дослідженнями та висновками, ці складові харчових продуктів організмом не засвоюються. Речовини баласту є клітковиною або харчовими волокнами. Поділяються на жорсткі: целюлоза та геміцелюлоза. Вони не розчиняються у воді та не набухають у кишечнику. Друга група харчових волокон – камеді та пектини, вони здатні розбухати під впливом травних соків, збільшуючи об’єм хімусу (кишкового вмісту). Біологічна цінність харчових волокон зводиться до наступного. Коли харчовий вміст у кишках перемішується з травними соками, то харчові волокна створюють своєрідний каркас. Внаслідок цього перетравлювання їжі у кишці відбувається рівномірно та майже повністю. За цього їжа, надто вуглеводиста, перетравлюється повільно, відповідно повільно всмоктується глюкоза у кров. Не створюється умов для швидкого підйому вмісту глюкози у крові. Не зростає вибухоподібно, а повільно та рівномірно. Отже, перший висновок, який можна зробити стосовно споживання вуглеводистої їжі – її потрібно споживати разом з продуктами, багатими на харчові волокна. Як ми вже зрозуміли, харчові волокна не піддаються впливу травних соків людини. Але вони не можуть встояти від впливу ферментів кишкової мікрофлори. У товстій кишці здійснюється перетравлювання більшої частини харчових волокон. Внаслідок цього добре почувається кишкова мікрофлора, утворюються вітаміни, коротко ланкові жирні кислоти. Ці кислоти споживаються не лише мікроорганізмами, а й клітинами кишкової стінки (колоноцитами). Колоноцити збагачуються енергією та активно виділяють слиз. Стінка кишки стає ковзкою, калові маси легко, вільно й безперешкодно проходять. Завдяки цьому попереджається можливість виникнення закрепів. У хворих за некомпенсованого діабету часто виникає феномен ‛сухої кишки“. Колоноцити виділяють мало слизу, кишка стає шорсткою, переміщення калових мас по ній утруднюється. Виникає закреп. Складові харчових волокон : пектин та камеді – здатні поглинати воду, що стає причиною збільшення їх об’єму та розбухання кишкового вмісту. Механічно подразнюється кишка, посилюється скорочення кишок та пришвидшується просування кишкового вмісту. Через здатність до поглинання харчові воловна слугують ‛віником“ кишечника. Вони поглинають холестерин, той , що надійшов з їжею, і той, що потрапив до кишок з жовчю. Поглинуті холестерин та жовчні кислоти не можуть всмоктатися зворотно та виводяться зовні. А у крові зменшується вміст холестерину та унеможливлюється утворення каменів у жовчному міхурі. Харчові волокна здатні також поглинати чужорідні та шкідливі для людини речовини (ксенобіотики), зокрема нітрозаміни, які утворюються під час смаження їжі. Завдяки цьому применшується вірогідність раку кишечника. Отже, протипухлинна дія також властива харчовим волокнам. Джерело харчових волокон у нашому харчуванні – переважно овочі. Отож, впевнившись у значній користі та необхідності споживання овочів слід негайно ж включити їх як один х основних складових вашого раціону.

Довгоочікувана відпустка? Немає необхідності для стаціонарного лікування діабету. Збирається на пляж чи в гори, в інше місто або країну, ваш діабет буде подорожувати з вами. Люди з діабетом повинні планувати свою подорож і відпочинок заздалегідь, і в разі необхідності проконсультуватися у лікаря. Дієта, фізична активність і ліки - все це ключові фактори, які слід враховувати. Завдяки невеликим плануванням, подорож - будь то на поїзді, літаку чи на машині - не проблема. Діабетикам просто необхідно розглянути кілька ключових питань і вжити необхідних заходів. Планування поїздки Наявність діабету не повинно заважати вашим планам на відпустку, якими б вони не були. Як вам підготуватися до поїздки, буде залежати від того, куди ви прямуєте і що ви будите робити. Наприклад, тип їжі, яку ви будете споживати на відпочинку, сильно впливає на те, як ви будите її готувати. Крім того, якщо ви збираєтеся їхати на активний відпочинок, вам необхідно розглянути те, який вплив матиме на ваш рівень цукру в крові додаткова фізичне навантаження. Діабетикам, при плануванні поїздки, необхідно враховувати цілий ряд факторів, але важливо пам*ятати, що діабет не повинен бути перешкодою для відпочинку і подорожей, особливо після ретельного планування всіх дій, з урахуванням вашого типу діабету.Чи можу я використовувати інсулін за кордоном?Використання інсуліну за кордоном зазвичай не є проблемою. Проте, потрібно знати, що робити з вашим інсуліном, щоб упевнитися, що ліки знаходяться в стані, придатному для використання. Якщо ви летите літаком, вам буде потрібно довідка від ендокринолога про те, що ви хворієте цукровим діабетом того чи іншого типу, і вам необхідно приймати інсулін за допомогою ін*єкцій на борту літаку.• Інсулін слід зберігати подалі від прямих сонячних променів і в прохолодному місці.• Не допускається заморожування інсуліну, тому при подорожах у літаку, інсулін повинен завжди перевозитися в ручній поклажі.• Інсулін може поглинатися швидше в більш теплому кліматі. Регулярний контроль рівня глюкози дуже важливий, щоб будь-які коригування в дозі інсуліну, були безпечні для вас.Що брати з собою в дорогу?Вам слід бути підготовленим, це дозволить вам почуватися більш вільно, так як в разі чого ви готові до непередбачуваних надзвичайних ситуацій. Кілька простих запобіжних заходів можуть гарантувати, що ви в змозі впоратися. Непередбачені події, наприклад, затримки авіарейсу через хмарність або страйк екіпажу службовців аеропорту, не можуть бути передбачені. З цієї причини ви повинні запланувати взяти з собою:• Удвічі більше інсуліну, шприців або шприц-ручок, голок або таблеток, скільки буде потрібно.• Якщо ви подорожуєте з кимось ще, розділіть свої діабетичні ліки між ручною поклажею кожного пасажира, про всяк випадок, якщо одна з них загубиться.• Прохолодна сумка для зберігання інсуліну.• Устаткування для моніторингу рівня глюкози в крові, достатню кількість тест-смужок, ланцети і запасні батареї для глюкометра.• Висота, спека і вологість іноді можуть вплинути на глюкометр і тест-смужки. Пацієнтам слід остерігатися помилкових свідчень.• Обов*язково візьміть з собою картку діабетика чи позначку діабетика.• Вуглеводи (у вигляді бутербродів, фруктів і т.п.) в ручній поклажі, щоб покрити будь-які затримки в подорожі.• Довідку, або від лікаря, або зі школи діабету, що підтверджує необхідність носити з собою голки і шприци.• Список всіх поточних ліків - копію рецепту від лікаря.Далекі подорожіДалека подорож, може бути особливо важкою. Ви повинні взяти з собою розклад польотів і володіти інформацією про зміни часових поясів, щоб допомогти спланувати графік ін*єкцій. Подорож в області великої висоти може змусити інсулін розширюватися і стискатися, призводячи до повітряних кишень всередині картриджа або ручки. Діабетикам, можливо, знадобиться зробити декілька «повітряних пострілів», щоб переконатися, що немає бульбашок повітря, коли вони вводять інсулін. Як альтернатива, пацієнт може повернутися до використання шприца і голки (можна витягнути інсулін з картриджа за допомогою цього методу).